Соціально – економічне становище села у ХVIIІ-XXIст.

Соціально – економічне становище села у ХVIIІXXIст.

В політичному  і економічному відношенні села Смолин під кінець  ХVIIІ  в результаті першого поділу Польщі   (1772 р.)  між Австрією, Німеччиною і  Росією територія села ,як і вся Галичина , входили до складу Австрійської  імперії. Галичину поділено на 19 округів, Смолин належав до Жовківського округу.

До скасування кріпацтва в селі було 33 вільних селян, які мали 346 моргів поля. З середини  XIX  ст. став можливий викуп із кріпацтва за великі гроші.  З 267 селян 160 змушені були здобувати собі земельну площу для землеробства в лісах та інших не використовуваних угіддях . Але ті селяни змушені були відробляти так звану «кінну  »і «пішу» панщину на рік.

1848 рік скасовано кріпосне право . До сьогоднішнього дня в селі зберігається пам’ятник поставлений в честь звільнення селян від кріпацтва.

За даними австрійського перепису 1869 року, в селі було 270 дворів і  проживало 1695 осіб. 1900 рік -390 дворів, де проживало 2189 осіб , з них  118- німців , 71-поляк, 74 – євреїв, решта – українці .

30-40 роки ХХ ст.. принесли воєнні дії, які не могли оминути жителів села Смолин. Чи мала кількість смолинців загинула у роки Другої світової війни . Щоб збереглися їхні імена, було поставлено пам’ятний знак  у вигляді  плити (на якій поіменно вказані бійці за волю України) зі статуєю матері, яка  роздійнявши  руки, пригортає своїх загиблих синів.

У Сухій Липі існувала підстаршинська школа УПА, яка мужньо боронила наш рідний край. Більшість дворів села мали свої криївки  та схрони , де  перечікували облави, ховали майно і продукти. Але сталося так , що зрадник видав схрон УПА в Сухій Липі, де в нерівному бою полягло близько двадцяти повстанців ( Вах Іван, Дубик Михайло, Онишків М., Кіндрат Іван та ін.) .На сьогоднішній день на хуторі Карпи стоїть пам’ятний знак на їх честь.  На старому цвинтарі є брацька могила, де похоронені партизани.

Чималу кількість мешканців села вивозили у Сибір, яких вважали «зрадниками» народу. 1941р. 20 бідняків організували колгосп «Прикордонник». Головою був обраний Туз  Василь Іванович. В 1959 році відбулося укрупнення колгоспу, до його складу  ввійшли   артілі ім.. Чапаєва (с. Салаші), згодом перейменовано в колгосп «Авангард». Станом на 1 січня 1963 року в селі проживало 1717 людей, в тому числі службовці і робітники.

Сільській раді підпорядковані  такі хутори:

–         Вітівщина;

–         Карпи;

–         Луг;

–         Рішин;

–         Сопіт;

–         Титуси;

–         Хутір Шевченка.